МОЇ ВІРШІ, ПУБЛІКАЦІЇ
Слово Шевченка й болюче до щему, і
хвилююче, як море. Скільки в ньому переживань за долю простого гнобленого люду,
скільки співчуття за всі його приниження і страждання. Воно безмежне і
бездонне; глибоке, повноводе, таке ж сильне, безстрашне і горде, як сивий
Дніпро. У ньому відбилися зорі і ясний місяць, неповторні пейзажі, минуле
народу, його звичаї, традиції, обряди.
Ми, українці, не можемо уявити себе, свого життя без слова Т. Шевченка, яке звільнило Україну від віковічних кайданів неволі, зберегло націю від поневолення, темноти, рабства. Воно перемогло! Хіба не в цьому його міць, сила і мужність?!
Cлова Тараса Григоровича Шевченка актуальні й нині. Його поезія досі сучасна та розкриває проблеми, які панують в українському суспільстві та хвилюють кожного українця.
Пропоную добірки матеріалів, створених в мережевому сервісі «Linoit»
Наша рідна мова – особливий дарунок, незвичайне диво.
Вона рухається, несе слова, дозволяє їх
значенням та вимові змінюватися з часом. І кожне її слово – це дивовижні неповторні перлинки,
променисті, сонцесяйні, що приходять у наш світ з народження, дають силу,
наснагу, зворушують, тішать, надихають.
Українське слово
має своє особливе звучання, свій
колорит, навіть свій колір і його відтінок. Воно живе, воно дихає прозорою свіжістю
сивого Дніпра, пахне духмяними чорнобривцями, спасівськими яблуками і медом,
ніжними мальвами і рутою-м’ятою; а ще таке ж неповторне, яскраве, як веселка, привітне,
голубляче і тепле, як мамині долоні. У
ньому звучить музика Черемошу і грізної козацької
шаблі, воно горде і незалежне, сміливе, мужнє, загартоване і міцне, як криця.
Хочеться все
більше і більше пізнавати глибину слова,
відкривати його таємниці, насолоджуватися магією його барв і відтінків.
Любімо, вивчаймо своє рідне українське слово!
З Різдвом Христовим!
Миру усім, здоров’я і душевної теплоти! Нехай серця наповнюються вірою, добром і любов’ю! Нехай здійсняться усі мрії і бажання!
© https://pozdravok.com/pozdravleniya/prazdniki/rozhdestvo-khristovo/na-ukrainskom/
25.04.2022 р.
Заквітчане рястом,
фіалками, слово «весна» майорить ще й
чарівними тюльпанами, яскравими гіацинтами, нарцисами, солодко-медовими ірисами…
Люблю це слово, люблю, бо воно дарує гарний настрій, неповторні миті щастя. Ось прислухайтесь до його звучання - і ви почуєте дзюркотливу пісню струмочка, щебет птахів, перше курликання журавлів, сором’язливий шелест вітру, ніжну мелодію маленького джерельця. Це слово невелике і дуже просте, але надзвичайно сильне, непереможне і вічне, як життя, як пісня, як сонце, як любов.
А сьогодні вже дощ. Іде, плюскоче, буркоче, грає свої незвичні для зими мелодії як вправний музика, падає на дахи будинків, вимощену бруківку, на присніжену землю, заглядає у шибки принишклих осель, ніби радіючи, що може вволю побешкетувати. Інколи його прозорі краплі збираються докупи і потім стрімко падають униз, утворюючи малесенькі потічки, які швиденько на своєму шляху розчиняють вчорашній свіжий, ще не влежаний добре сніжок, і далі біжать шукати більшу водойму на зимовий спочинок.
А винна у всьому ота кудлата сіра хмара, що з опівдня затулила собою ледве не усе небо. Спочатку вона через старезне, як і сама, сито розсіювала мжичку, а надвечір щедро, ніби востаннє, витрусила цілу скриню дощу. І полилася з неба музика, чудовна, тиха, чиста, іскриста, із переливами різнобарвних тонів. Її мелодії торкалися глибоких куточків душі і наповнювали то дивним спокоєм, то зажурою, а то бентежили, спонукаючи до роздумів, до спогадів…
У такі хвилини забуваєш про негаразди, прикрощі, буденні труднощі, ніби сам стаєш краплинкою дощу, уплітаєшся в нього, і вже не здається він таким непотрібним, невчасним, набридливим і сірим. Ти слухаєш музику дощу, нехай і зовсім пізню, зимову, і чекаєш приємностей у переддень Нового року та різдвяних свят, віриш, що з ними прийдуть і світла радість, і віра, і добро, і сподівання, і надія, і любов…
Умійте слухати музику дощу, нехай і зимову, вірте в казку, і вона обов’язково завітає до вас!
З прийдешніми святами, мої наймиліші друзі!
23 грудня. Середа.
Сьогодні, нарешті, зима прокинулася і трохи, ніби спересердя, жбурнула снігу. Навколо зразу ж усе ожило, повеселіло. Після сірих днів, густих туманів, сирості, одноманітних буднів стало більш святково і радісно. Здавалося, що чорні дерева вже не стояли в глибокій зажурі, а з цікавістю стежили за перехожими, хизуючись своїм новим вбранням, раділи світлому дню, сніжинкам, що кружляли поряд, легенько опускалися на землю. Інколи снігові зірочки підхоплював вітерець, і вони разом бешкетували, перекидалися, гралися досхочу. Особливо раділа снігу дітвора. Була нагода їм поковзатися, покидати сніжки, зліпити сніговика. Дякуємо, зимо, за чудовий настрій і казковий день! Дякуємо тобі за м'якенький сніжок!
Буяє літо в кольорах троянд
Яскравим квітом заграє до неба.
Вже розцвіла в моїм обійсті алича,
Який же ти чудовий, білий світе!
Сьогодні осінній день був напрочуд гарний, по-літньому теплий і привітний. Налитий сонцем по самі вінця, свіжий, погідний, він дарував радість усім: людям, квітам, кожній травинці, кожній комашинці. Особливо раділи бездрики (маленькі сонечка).Вони то збиралися до гурту, то розправляли крильця і щось гомоніли, то піднімались у височінь, щоб насолодитись приємними митями чудернацького тепла.
8 Березня - довгоочікуване свято весни, проліскової ніжності, золотого сонця, небесної голубіні і тепла. Воно увібрало найкращі барви землі, дарує гілочки вербових котиків, спокусливо-яскраві і пахучі букетики тюльпанів, примул, мімоз, веселу музику грайливого джерельця. Це свято краси, гармонії, відвертих і щирих емоцій, зізнань, почуттів...
ІЗ СВЯТОМ 8 БЕРЕЗНЯ!
Барвистий килим стеле всім до ніг
Люблю танок дивитися джмелів
Що в зелені ховалися кущів,
20 лютого. Вівторок.
Диво калинове
Листопад – місяць опалого листя.
Презентація до заходу із хвилинкою релаксації та додатками незвичайних кольорів, які існують в природі